Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Поміж розпухлою і чорною від негоди стернею аж до самого села тріпотіла осіння стежка. … Такий був мовчазний, хмурий на виду, як осіння година. … він би — ні пари з уст — вийшов би з хати, бережучи в собі її образ, сумовитий і тихий, як затуманена осіння даль. … Тепер вся вона була спокійна і рум’яна, як тиха осіння година.