Skip to content Розповім про чоловіка, якому я допоміг, за якого заступався, а він заплатив мені тим, що обернув мій клуб у місце, для мене нестерпне, вкрай нестерпне через отой водянистий погляд, який день при дні благає мене про те саме: “Нікому нічого не кажи… …
Я наробив йому всіляких хитромудрих пристроїв: протяг дріт, щоб він міг, коли треба, подзвонити, переставив усі лампи, щоб вони світили знизу вгору… От за це ще можна багато дати: коли ти так запанував над ним, що він уже й не помічає того. …
Ага, от маєш: і бачив тебе, і знав, що на мене ждала, а от хочу, щоб ти перша підійшла, — …
Так, і здається, що ти от–от зробиш: ме-е-е! …
Коли б вона вчора прийшла, я, мабуть, наробив би дурниць. …
От через що ти плачеш! А от така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж повернеться і напустить тонюсіньких колючок у руку. …
А от ціна оцим головне в тім, що вони тигрятники. …
– Отож, синку, слухай, примічай, щоб ти знав. …
Ой, що ж бо ти наробив, соколе нещасливий!? “ Леся стояла з Юрком, міцно, як маленького, тримала за руку, щоб він, бува, не наробив дурниць. …
Ти все надокучала: «Викиньте, діду!» І папери оті, що в голубій папці, віддай Юрку. …
– Ти ж казав при сестрі Пелагеї, що отець Никодим передав сто марок. Що ти, хлопче, наробив, які татари тобі привиділися? …
А ти, отамане, припильнуй, щоб присуд був виконаний як слід. …
Тільки щоб вона за тебе вийшла по серцю, а не тому, що ти отамануєш над нашим козацтвом. …
— Як же ти гадаєш, отамане, що я з піску порох робитиму? 