Результати пошуку слова: повінню

Олесь Гончар – Циклон

Posted on by / 0 Comment

Царство мороку й патрулів, а десь звідти, з недавнього, висяює тобі твій Дніпрельстан радісною повінню турбінного світла, що його у вигляді плану ГОЕЛРО колись полишив Україні Ленін. … Простір між ними раз у раз вибухає синьою повінню світла, всюди стугонить канонада небес, демони розруйновують світ.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

Музики все швидше і швидше затоплювали майдан рокітливою мідною повінню. … Щоб без бригадира чого-небудь не зробили не такого… Дмитро і Олександр Петрович увійшли до сільради, наповненої людьми і повінню тютюнового диму. … І сонце, почувши молоді голоси, велично виплило на круту луку голубого шляху, розлилося золотою повінню.

Володимир ІШКІЛІВ – Імператор повені

Posted on by / 0 Comment

Року 7156-го за великі гріхи, беззаконія й недбальства наші Господь Всемогутній вразив межиріччя Уборті і Хирлиці повінню, що знесла безліч маєтности і дощенту селище Зміївку разом із кам’яницею Святих Угодників Божих Маманта і Лукіліяна та дзвонарнею…

БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика

Posted on by / 0 Comment

Їхнє місто, тісні вулички, білі цинкові дахи, журливий дзвін на дзвіниці монастиря братів-бенедиктинців, чорні провінціальні капелюхи на головах сановних горожан… Все спливло перед комісаром, захопило його жагучою повінню спогадів, неначе сама юність увірвалася в його серце.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

А в тім хаосі відчайдушне борсалася воля, змагаючись, як іскра, загрожена холодною й чорною повінню. … Ще трішки – і пекельну муку заступить уже справжній тріюмф, гордий тріюмф, наче клекіт орлиний… А тим часом він лежав над потоком, над буремною повінню весняних вод і марив.

Микола Гоголь – Вій

Posted on by / 0 Comment

Вона лежала мов жива; чарівне чоло, ніжне, як сніг, як срібло, здавалося замисленим; брови — ніч серед сонячного дня, тонкі, рівні, гордовито підвелися над закритими очима; а вії стрілами впали на лиця і пашіли огнем таємних жадань; уста — рубіни, ладні розквітнути усміхом щастя, повінню радості…