Кобилянська Ольга – Людина
Її пройняла легка дрож і вона з нервовим посміхом сховала золоті коси глибше під хустку і, пригорнувшися ближче до нього, мовчала… Він похилився вперед і заглянув їй в очі. … Приступила близько до нього. … Правда, він бував часто в моїм домі, вештався чимало біля неї, однак ніколи не приходило мені щось подібного на думку.