ЛЕМ Станіслав – Кіберіада
Король прикидав то так, то так, а тим часом у ньому зростав якийсь неспокій, що далі, то більший, і отетеріння, і страх, і нарешті йому сяйнуло: це ж рима: «шурупик» – … Так, уже перестали їх оточувати камбузелі, стискалки, витруски, гризмаки, римонди, тріпаки й пітьмухи. … Впізнаю цей примітивізм, безсилу злостивість, жалюгідні рими.