Skip to content Рогатин Дощем, як слізьми, заливало весь видимий і невидимий світ, і душа її вся плавала в сльозах. …
Тут не було дощу, він лив, як сльози, в її душі та ще там, куди не було вороття: у такому далекому, що серце рвалося з грудей од розпачу, недосяжному, навіки втраченому Рогатині. — Коли я був малим, то ви мене лякали дідьком рогатим… …
там зима, морози, а тут літо, тут пахне сінокосом, тут тиша і мир, лише Лиська вряди-годи почісує собі поміж рогами об драбину. …
я собі пенсіонер, звуся Данилом, пишуся Вербень, мешкаю у Черчені, що в трьох кілометрах від Рогача. 