ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут Posted on by / 0 Comment Ось чути вже скрип щаблів, сапання мужів, брязкіт їх оружжя – і звільна, несміло виринають перед очима лежачих мохнаті кучми, а під ними чорні, страшні голови з маленькими блискучими очима.
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів Posted on by / 0 Comment Заліза вони зовсім не знали, землю обробляли кам’яними мотиками і сапками з дерева та кості.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment Була вже пізня ніч, глибоко в височині сапфірового неба стояв уповні сріблистий місяць, і ясне сяйво його, здавалося, лилось широкими потоками на сонну землю й спускалося тремтливими сріблистими доріжками в таємничу глибину нерухомо застиглої річки.
НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна Posted on by / 0 Comment Воно одразу нагадало менi вiконця в камерах-одиночках Косого капонiру, найстрашнiшої київської в'язницi, де колись сидiв пiдпоручик Борис Петрович Жаданiвський – керiвник повстання київських саперiв у 1905 роцi.
БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп Posted on by / 0 Comment Жінки працювали: одні товкли у грубих камінних ступах просо, інші пекли з борошна млинці, поодалік на полях знову-таки жінки обробляли сапками землю, пололи та жали збіжжя.
МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка Posted on by / 0 Comment Жінка сіпнулася – поруч стояв Командо з саперною лопаткою і лієчкою. … – Я – гомо сапієнс. … Мій сапієнс хоче, щоби моєму гомо жилося краще, і він не дасть жодним моральним дурницям стати на заваді.
АДАМС Петер – Ангели по десять шилінгів Posted on by / 0 Comment – Ставлю оце сапфірове кільце проти об’їденого оселедця, що одного ви напевне не знаєте: що сталося зі мною, коли я поїхала до Лондона.
Рей Бредбері – 451 градус за Фаренгейтом Posted on by / 0 Comment Лише величезні діаманти, сапфіри, смарагдові тумани, оксамитова чорнота порожнечі, а серед кришталевих іскор чується голос бога.
На уходах – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Надів чисту сорочку, причесав волосся й бороду, вбрав смушеву сиву шапку і суконний жупан, підперезався кольоровим шовковим поясом, на ноги взув червоні сап'яні чоботи.
Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський Posted on by / 0 Comment червоного сукна, широке; пояси блищать, неначе ковані; за поясом, на золотому або срібному ланцюжку – ніж у багатій оправі; чоботи з сап'яну червоного, жовтого або зеленого; а хто дженджуристіший, так у того й на високих підковах; волосся гарно підстрижене кружальцем, вуса пригладжені, охайні, як казали тоді – «
