АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Надія покинула мене, майже відчутно забравши зі скронь свої теплі долоні. … Ось ми говорили, що Державний секретаріат на чолі з верховним своїм, Петрушевичем, мовчить. … Я не здатний був їх сприймати, настільки вони були чужі й далекі від того, що творилося в моїй душі. … Та ви творите чудеса. … У нас у місті страх що твориться.