БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
А по розквашеній багнюці, проходячи наскрізь місто, мимо бульвару сунеться безкрая лавина таких самих приречених – друзів і товаришів. … А друг хапав невідомого чужинця за поли, дивився в його очі своїми очима, повними сліз… чоловічих сліз!.. … Ми з Палермо… З Палермо!.. … Не від сліз, ні – від болю в серці.