Астрід Ліндгрен – Малий і Карлсон, що живе на даху Posted on by / 0 Comment Малому стало трохи ніяково. … Може, не треба так страшно лякати людей? … Привид летів услід за ним і не переставав страшно охкати й стогнати.
Микола Бажан – Майстер залізної троянди Posted on by / 0 Comment Мати підійшла й перехрестила Юру, що ніяково стягнув кепку. … Стало страшно.
ВЕЛЛС Герберт Джордж – Машина часу Posted on by / 0 Comment Мені навіть стало трохи ніяково. … Страшно було навіть поворухнутися. … А проте я страшно боявся навіть зрушити з місця.
УГАРОВ Григор – Невидимий риф Posted on by / 0 Comment Кріпс удруге відчув себе ніяково. … – О професоре, це дуже страшно! … Загорський стояв, згорбившись, знемагаючи від страшного болю в голові.
Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ Posted on by / 0 Comment Багато під час наради розмовляли, сперечалися й докоряли радники один одного, а ні до чого не договорилися, поки врешті пшеор Дукша не сказав страшного слова: — … Христина й Криця почували себе ніяково і не знали, з чого почати розмову.
АНДРУХОВИЧ Юрій – Дванадцять обручів Posted on by / 0 Comment Однак він не послухався і зняв окуляри, а тоді, зменшений до розмірів своєї ніякової посмішки, з якоїсь там тридцять третьої спроби все-таки встановив склянку… … Робилося передусім страшно – стояти на цьому березі, поруч із трупом, що от-от почне роздуватися й випускати отруйні бульбашки.
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев Posted on by / 0 Comment Несміливість його походила не від невігластва, чи почуття ніяковості, чи якоїсь фізичної вади. … – А може, вже досить з тебе цієї страшної науки?
Суржик для інтеліґенції. Мацюк Р. Posted on by / 0 Comment Хіба що страшного терпіння, як в Осьмачки і Багряного. … Вже якось аж ніяково нагадувати Франкове: „життя – неустанна борба“, чи Мазепове „през шаблю маєм волю“ (читай – людські права Українця).
РОДРИГЕС Альберто – КРАХ Posted on by / 0 Comment І додав ніяково: – … Та зараз, здається, мені страшно». –
С.РОБІТНИЦЬКИЙ – Спогади та роздуми Posted on by / 0 Comment Страшно…… … Вона взяла папірець і, пробігши по ньому очима та якось ніяково глипнувши на мене, опустила очі.
