Skip to content 30 Хай кожна мить, що в вічність промайне, Тебе вщасливлює, бо головне, Що нам дається тут, – …
Я радий і тому, що на шляху важкому, Не знавши радості, я дуже й не журився. …
Чого ж я хочу ще? …
134 Ще кості, жили, кров у тілі є твоїм. …
229 Щодня журитися – цього ще не хватало! Потому вони ще плювали: хто переплюне калюжу. …
Молоде щось, свiже, не затоптане ще, жадоба нового, якоїсь краси. …
Часом, у снi тiльки, оживали ста мить, викликаючи потiм пекучу тривогу. …
Можливо… Можливо, що в снi вiн був собою, що вiн здатний на такий вчинок, але винна у тому вона… Вона? 