Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
— Але ж як він увійшов? … Як же це добре, що я така! … Хто, як не ми, спізнали це, справджуючи свій історичний похід і бачачи на кожному кроці, як жорстоко скривдила війна радянську матір. … Чи як же мені думати, прости господи? … Ну, розказуйте ж, який той світ, що ви його облетіли! … — Але ж які літа минули. … Як же це, хм…