Skip to content «Безперечно, Хома для цієї юної дівчини – бог, центр її всесвіту, людина таємнича, загадкова, людина-геній, яка знає і вміє те, чого дівча не знатиме і не вмітиме ніколи. …
Хоча, відверто кажучи, один Бог знає, як воно все складеться. …
Хто його знає, як може це вплинути на майбутне. Хто знає, як воно насправді з читанням чужих думок, тільки в ту мить, коли я вже знав, що моя рука зараз смикнеться до стола, блискучий предмет зник із його поверхні. …
Біс її знає, як вона цього добилася, однак тепер скажену отруту, що має назву ЛСД, можна сміливо їсти, пити і нічого не станеться. – Бабо Векло, не знаєте, яке військо пішло на Рогівську? …
Брати козаки, ви знаєте, які трудні настали на Кубані дні. …
Всі ви добре знаєте, хто ми такі, яких батьків діти. …
Хто-хто, а ви добре знаєте, яку місію доручено виконувати. …
І, крім того, ніхто так не знає плавнів, як ви. Вона вірила своєму супутникові, була певна, що він знає, як краще вчинити, – …
Як ви знаєте, я не люблю битись об заклад, але ладен поставити свою місячну платню за те, що мустангер цього не подарує. …
В небезпеці опинишся ти, а не я, бо я поскачу собі геть, покинувши тебе рятуватись як знаєш. – Які знаєш за дяком непутящі справи іще? …
– Бо, може, він і справді нечистий, тоді б, сказати, як самі знаєте, мало б народитися чорт зна що: із хвостом, шерстиною та рогами, тямите? …
А одмінець, як знаєте, – …
– Як знаєш, Гапко, бо інакше у нас покари не чинять. Липка, задушна ніч, повалені холерою люди стогнуть за брезентом твого намету, і саму тебе, зморену, звалює сон, снується якась фантастика, баба-яга виринає у білім медичнім халаті, повіки розклепиш — чудисько потворне, що його як і звати не знаєш, — …
Не знаєш, як перекочувати? 