ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
Гномам думалися теж похмурі думи, хоч, прощаючися з Елройдом ясного купальського ранку, вони були сповнені райдужних надій, весело говорили про те, як швидко перейдуть через гори та проїдуть загірні краї. … Щойно засірів день, як побачили ліс: він ніби сунув їм назустріч чи очікував на них чорним понурим муром. … Добрі почуття гномів до малого гобіта, як і пообіцяв ватажок, що не день ще добрішали.