НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
сказав Никон і все зорив по світлині та по стінах. … говорив далі Никон і все вважливо дивився на картини тихими задумливими очима, неначе там вичитував свої власні думки, ніби вони були понаписувані там десь на малюнках. … І мені щось таке було спадало на думку та верзлось колись давно, – … Снідання було таке довге, як і обід. … І обличчя таке саме, але ж як в його щоки поповнішали; неприємні вилиці десь ніби поховались.