Результати пошуку слова: і той і той

– Тепер його діло зовсім докінчали… Пропав сердешний Левко!… Послали до губернатора, а той досі послав, щоб його виправили… ох, лишечко! Втекти вже нікуди: той вже в сінях; побачить, як виходитиму, теж прив’яжеться, зачим я тут був, де ключ узяв? а той зараз і крикнув: «Не заступайся за Макуху!

Олексій, батько її, так той кріпко письменний був: за дяка, хоч де, так справиться. А Олексій, той на усе дививсь по-своєму. І чого було вже дивитись і розглядати, який собі той, з ким тяжкая доля привела жити! – Хіба ж ми достойні, щоб ангел небесний жив з нами?  Батенько мене послухав, а Микола, мужик мій, той і давно!

Насилу писар їх у потилицю попрогонював і, розтолкувавши суддеві той лист, порвав його на шматки… Та дарма; будемо своє договорювати. і той не давав нас зобиждати. Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом; та як трьох-чотирьох втопить, то де той і дощ озьметься!

Та коли б я знала та бачила, я б той слідок долонями прогортала та до бебега тебе покликала. В очах померлих назавжди відбилося видіння нічного лісу й щербленого потойбічного місяця. «Отой солдат на печі скоро помре», — Полки обох дивізій могли опинитися відрізані по той бік Сиваша.

Все, що набрав, заберуть і той… і вб’ють, от побачиш, щоб я так жила. «Істинна правда, синку, аби вмерти достойно і чесно, а хоч перемогти. А в мене хоч і не той, та воно своє. Те, що повинно давно вже стати предметом громадського сорому і непристойності, возвеличується. А той собі каже — не положу.

Подивіться, прошу я вас, на отой лісок. – і, мов той лев, кидається на них. Як з правлінням переговорити, так воно той… І тельонки з цього профіля той… Да… – Їхали – і оцей голова, і отой голова «емками». І той… як пак його… Берінговий пролив і той… Гри… Гри… Гринляска!  Та що тобі той Юст?

Що хто там здався, тільки той і вижив. А я неначе до стовпа прикута, і хто захоче, той і обплює. І тільки якось страшно, не до речі, на тлі тих хмар і зашморгу, була ота голівка точена, ті плечі, той гордий обрис чистого чола. І звався Аппіїв той шлях. І де він, той причал?

– коли і трапилось якеє худо, чи ділом, чи думкою, так він би її відводив, вчив би її на усе добре, не давав би її кому зря зобижати; а покірну та смирну, як вона, хто захоче, той і зобидить. Не вміла матері слухати, не вчилася прясти, не заробила рушників, так в’яжи хоч валом, коли і той ще є.

Вона назначала до п’яти побачень, звичайно, в різний час, але в один і той же день. Особливо мені сподобались мавпи і мавпенята, що, незважаючи на присутність публіки, меланхолійно займалися пристойними і непристойними справами. Вони мені давали той світ, у якому одмовила доля.

Хто пив тут більш од всіх сивухи, І хто пив разом три осьмухи, То той Енеєві був брат. Ся річка Стиксом називалась, Сюди ватага душ збиралась, Щоб хто на той бік перевіз. 90 І Евріал, як Низ возився, То не гулявши простояв; Він также к сонним докосився, Врагів на той світ одправляв.