Результати пошуку слова: Їй-богу

їй-бо́гу – вигук незмінювана словникова одиниця

— Їй–богу ж! Їй–богу, хутір! їй–богу, в животі наче хто колесами їздить: з самого рання хоч би тобі рісочка в роті. Та не плач, їй–богу, не плач! Як гаразд розмислити, то певне була й мати; та хто вона й звідкіля, і коли жила, їй–богу, добродію, не знаю. — А ніяк, вельможний пане, їй–богу, ніяк!

Їй–богу, я й досі дивуюсь, що таке молоде, да таке сміле! – Пгавда, бгатику, їй богу пгавда! – Да, їй–богу, Меласю,- каже Черевань,- я рад би душею, коли б мене хто взяв та й переніс до твого бгата, під Ніжень. – Пгавда, бгаге, їй богу, пгавда – озвавсь Черевань.- Я давно кажу, що тільки в Січі і вміюгь жити по-людськи.

Їй–богу, це таки нечесно. їй–богу, з мене вийшов би непоганий злодій! Слухайте, їй–богу, сон у неї мов рукою зняло! Дуже вразлива дівчинка, їй–богу. Не знаю, чи з вами таке бувало, але дуже важко сидіти й чекати, поки співрозмовник, який про щось задумався, нарешті заговорить, їй–богу, важко.

— Боюсь, їй–Богу, боюсь! — Дурниці, їй–Богу! Ех, заздрю, їй–Богу, заздрю тим людям, що вміють, де треба, по часті фізичної арґументації. Я знаю, їй–Богу, сам знаю, що це неблагородно з мого боку: скористуватись вашою усмішкою і знову в нахабство… їй–Богу це не з нахабства.

Хведор, чудні, їй–богу! –  Добре, їй–богу, добре! Їй–богу! Їй–богу, не знаю, чи казати, чи ні? – Їй–богу, любо дивитись! –  Їй–богу, не знаю, як же мені обходитись та поводитись з людьми в хазяйстві! –  Ой, не насмілюсь, їй–богу, не насмілюсь! їй–богу, це траплялося, ще й не раз!

–  Ой дурний, їй–богу, дурний! Їй–богу, думала, що вийду з-за стола п’яна та ще й заточуся, як баба в шинку, – Коли б вже хутчій святили млина, бо, їй–богу моєму, обід перестоїть: курка перепечеться, порося пересмажиться, – –  Їй–богу, це ви говорите їм поза очі компліменти.

їй–богу, не знаю. І не знаєш, що з тими руками вдіяти — то жакетик на грудях запнеш, то до мене простягнеш, то сльозу втираєш, то в кулачки… Смішна, їй–богу!» — Їй–богу, не пече. їй–богу! «Га що це я, їй–богу!  — І приляжте, їй–богу. Ну, їй–богу, вражений. їй–богу, женюся! їй–богу, посадять!

Онися засміялась, моргнувши до матері, й подумала: «їй–богу, кривиться! – Паничу, купіть оселедця та чарку горілки, бо, їй–богу, їсти хочу! – питав Волько й разом з тим проворно висолопив язика, полизав кінчик матерії й показав Ганушеві.– От подивіться: їй–богу, не злиняє до самої вашої смерті.

їй–богу, покину!.. їй–богу, добре! – Їй–богу! їй же ти богу, поробилися як вареники завбільшки… А їм смішно!! – Їй–богу!.. – Який-бо ти, Грицьку, їй–богу! їй–богу, добре! їй–богу, ні! – А, їй–богу, вгадав ти, Грицьку, що лисий… Я б йому сам з великою радістю сказав так, та шкода, що вмер! – Оже їй–богу, час тобі вже вмирати.