Skip to content
Адіть, Докійко, тут приріс мені до серця змалку, як грудка! …
Адіть на нього, гуляє… Поглянув за гуляючим хлопцем своїм, і голос урвався йому в горлі. …
Адіть, одного разу, коли ще буз малий, відібрав йому один хлопець – мені здається, молодший брат Тодорики, що відтак помер, нагадуєте собі?
