Результати пошуку слова: Андрійко

Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Posted on by / 0 Comment

Тепер іще нема восьмої, значить, Андрійко ще не спить. … – Андрійко сидить у їдальні за столом і, схиляючи голову то на праве плече, то на ліве, поклавши язика на верхню губу, розмальовує коліровими олівцями якийсь краєвид. … Андрійко робить останній штрих, схоплюється й підбігає до мене.

ВОВЧОК Марко – Два сини

Posted on by / 0 Comment

II Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий; веселий був хлопчик, жвавий. … Андрійко село оббіжить, – … Отже, мій Андрійко хутко і заскучає; так він і вариться: очі собі тре, і позіхає, і зітха. … Андрійко не такий. … Андрійко скорий був, палкий, як іскра, – … А Андрійко йому своє: –

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Андрійко, найменший, часом послухає. … Більший має право посилати, і Андрійко слухається. … –  Чи не Андрійком звуть?  … – сказав Андрійко, піднявшися з місця: бігти в сіни. … Андрійко впізнав, то – Семенюта, зять діда Гонтаря, дуже далекого і єдиного родича, що сім'я мала в селі.

Люко Дашвар – Мати все

Posted on by / 0 Comment

Спочатку Миколка з Андрійком Раю тіснили-зігрівали, потім Едька-бешкетник. … Тільки ходити почав, до Миколки з Андрійком на диван перекочував. … — Андрійко? … Дід Мороз-Поспєлов утомлено дрімав, Миколка з Андрійком та Едькою прилипли до вікон, відірватися не могли — ого, як тут цікаво!

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

Бачу, Андрійко підіймає руку, нахмуривсь і каже серйозним-пресерйозним голосом: «Василь Очерет трохи неточно відповідав». … Білоголовий Андрійко — її безкрає щастя — стиснувши крихітні кулачки, здається, не спав, а щось обмірковував, напружено, зосереджено. … — Мамо, подивіться, як зараз Андрійко на Дмитра схожий, —

МАТІОС Марія – Нація

Posted on by / 0 Comment

Деяким добропорядним ґаздинькам це подовжило язики: «А чи, бува, повдовіла жидівка не стратила розум?» Сандуляків Андрійко, верткий і непосидющий, весело дражнив старшу Машталерову дівчинку сестричкою, смикав за довгі коси, заплетені туго, аби приховати смолянисті кучері, які сягали їй литок.

ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО

Posted on by / 0 Comment

– відчинив дверцята авто казкар.- Будьмо знайомі – це я, а це мій син – Андрійко. … А чорноокий хлопчик Андрійко тут же став погладжувати Мишка по густій бурій шубці, і той лизнув його в ніс своїм довгим язиком. … – сказав Андрійко— А це Булат.