Обміть Posted on by / 0 Comment о́бміть – іменник жіночого роду (вир, бистрина) відмінок однина множина називний о́бміть о́бміті родовий о́бміті о́бмітей давальний о́бміті о́бмітям знахідний о́бміть о́бміті орудний о́бміттю о́бмітями місцевий на/в о́бміті на/в о́бмітях кличний о́бміте* о́бміті* [діал.]
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Воля до життя Posted on by / 0 Comment І здалось раптом Іванові, що упав він дивним засобом, не на землю, а в якусь начебто воду, і бистрина понесла його, вируючи і крутячи між дерев, хмар і сіл, і несподівано принесла додому, мов у казці.
Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment Все, що ніколи не призначалося для плавби, зараз коловоротплось на бистринах потоків. … тільки рогаті голови, зринаючи па бистринах, як знаки відчаю, стирчать із води…
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment Коли його човен перевернуло й підкинуло вгору вибухом снаряда, він, поранений, вилетів з нього й шубувснув далеко у воду, й холодна бистрина понесла його вниз за течією разом з тисячами його сучасників.
ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці Posted on by / 0 Comment Швидку течію води ми називаємо і бистрина (колишній корінь стр), і пруд (колишній корінь пр ).
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Рух, бистрина, і знову десь там вслухаються трави узбічні, як ріка дороги шумить і шумить.
КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій Posted on by / 0 Comment Тільки-но вона подолала опір гілок, як бистрина підхопила ії і майже впритул підігнала до західного берега.
