Боцюн Posted on by / 0 Comment боцю́н – іменник чоловічого роду, істота (лелека) відмінок однина множина називний боцю́н боцюни́ родовий боцюна́ боцюні́в давальний боцюно́ві, боцюну́ боцюна́м знахідний боцюна́ боцюни́, боцюні́в орудний боцюно́м боцюна́ми місцевий на/у боцюно́ві, боцюні́ на/у боцюна́х кличний боцю́не боцюни́ [діал.]
ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі Posted on by / 0 Comment – Вчора, Платоне, мене оцей боцюн,- тикнув Михея берданкою Вигон,- дурнем лишив… Якби ж я ото знав, що в нього не десятка чирвова, а сімка трефова, то не викрутився б він… Може, зіграємо який раз-другий, бо скоро мені на пост?
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Було у нього й сало борсуче та ведмеже, товщі з кроликів, боцюна, пса, вовка, лиса.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Побачив навіть ряди женців і почув пісню, що злетіла над полем, уздрів також полукіпки й боцюна, котрий спустився на один із таких полукіпків.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Кілька разів боцюни відлітали і верталися на старе гніздо Варивонової хати; Гриць з підпарубчака став парубком, а Дмитро й досі не знаходив собі пари.
