Бриньчання чи бринчання як правильно? Іменник "бриньчання" утворений від дієслова "бринькати", наявність м’якого знаку в твірному слові обумовлює його написання в похідному слові.
СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять Posted on by / 0 Comment – I що, оглашенний, таки навчився хоч трохи бринькати якусь бариню-судариню?
УЕЛЛС Герберт – У безодні Posted on by / 0 Comment Вона заходилася бринькати оті простацькі мелодії, так ніби це був звичайнісінький будень!
Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський Posted on by / 0 Comment Коли набридне Онисеньці бринькати на клавірі, вона й причепиться до мене: «Годі куняти; поговорімо, як ми будемо жити?» Тут я збадьорюся й пущуся розводитися.
