Результати пошуку слова: Впасти

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Виходячи, погасила свічку в руках покійнички, бо впасти міг огонь і запалити одежу. … Тільки коли мати посилала Миколу по воду, то докладно розповідала, як треба обережно ходити коло колодязя, де стало слизько, бо можна впасти і скалічитись. …  Обережно вибирайтеся на дерево, бо недовго і впасти.

Біблія – Новий Заповіт

Posted on by / 0 Comment

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло! … 40 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. … Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! … А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.

ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці

Posted on by / 0 Comment

 Отже, впасти з Місяця не можна?  … Тільки пильнуй, щоб не впасти… Повалили вони Незнайка на лід. … Граматик мимоволі розкинув руки, щоб не впасти. … Незнайко ледве встигав за ним, широко розставивши руки, щоб не впасти. … Поволі, не сходячи з місця, щоб знову не впасти в прірву, Капітан обернувся навколо себе.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

І хвалилися, що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти, а наші боги – то просто тьфу! … Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака через голову або не гепнутися набік, куди тебе хилить незборима бісівська сила!

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

Та не озирався, немовби жіноча лайка його не обходила, жодне гнівне слово його не ранило, він був заворожений від людського страху, від безнадії, від дріб’язку, навіть від смерті заворожений вищою метою — не впасти перед ворогом на коліна.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

– загукав шалено його камрад, як то гукають на коня, що почав зводитись, щоб не дати йому знову впасти.  … Виходячи з точки, як дим від пострілу, вони стремлять вгору по діягоналі й там розгортаються, клубочаться, нависають сталево-сизими й чорними брилами, загрожуючи впасти на сліпуче сонце й його роздушити.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Posted on by / 0 Comment

З жахом вискочила Сара з шафи і, як підрубана, опустилася на підлогу, спираючись на руку, щоб не впасти; мов прибита громом, сиділа вона, закам’янівши на місці, і хоч і чула шум та метушню в сусідній кімнаті, не могла навіть поворушитися; здавалося, що переляк одібрав у неї всі сили.