Результати пошуку слова: Втопити

Того непокірного, що малює чи пише заборонене, у часи середньовічні наказували стратити, спалити, згноїти в підземеллі, веліли відрубати по лікті руки, як тому кобзареві гайдамацькому, а в часи новітні — розстріляти, втопити в студеному морі, очорнити або ж назвати божевільним.

Він не знав, де і до чого себе прикласти і де тую тугу втопити, і що з тією головою зробити, – На душі зробилось легко… А він не знав, як і де втопити тугу! А в “сіверах” та в проваллях у тім снігу можна було втопитись.

ДОБРА НАРАДА – НЕ ДЛЯ НАРАДА На порядку денному сiмейноу ради: що зробити, щоб себе не втопити? Здавна вiдомо: краще втопитися у винi, анiж у водi. Один ладен втопитися у кухлi сивухи, а другий меле неначе з бiлоу гарячки.

Тоді Автоматей став просити його найніжнішими словами, запевняв, що він змінив своє рішення, що єдине його бажання – послухатися добрих порад друга і втопитись і що він прагне одного – ще раз вислухати похвалу смерті.

От і став під нього підкопуватись, щоб пана сотника втопити, а самому… Ну, та не будемо поперед розказувати, а слухатимемо, як там було; отже він і каже: – Піддобрюсь до неї, вона поможе його втопити, а мені винирнути з писарства та на панство…» Та й потяг до пана Микити Уласовича обідати.

Радніша б я була і справді в морі втопитися, аніж таке життя провадити, яке мені довелося, та й отець мій, якби усе знав, теж того волів би. Ніж ту ганьбу терпіти, що ти мені хочеш безневинно вчинити, волію я в сьому колодязі втопитись.

Дожилась я мукою земною, що нема й втопитися куди. Я ж хотіла не себе втопити, я ж хотіла утопити біль!

Отак ходить по морю з кропилом та й бризкає, а кому лучиться втопитися на той час, то зараз витягне, обсушить і в шинок заведе, «отче наш, іже єсть, та ще й буде воля, не веди нас в огірки та поведи нас у диньки», і гайдамацька пісня була довга-предовга.