ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Руки її звично ходили в піні й терли об дошку-терку; на порозі сиділа, скоцюрбившись, баба – дивилася майже безтямним поглядом і ворушила вустами. … Розширилося йому серце і йокнуло легенько, знову зирнув він на ту самотню зірку в небі, а вуста його склалися гірко. … Бачив замерзлі очі, розтулені вуста й блискучі зуби.