Результати пошуку слова: Городище

Городище-Ко́сівське – іменник середнього роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Городище-Ко́сівське родовий Городище-Ко́сівського давальний Городище-Ко́сівському знахідний Городище-Ко́сівське орудний Городище-Ко́сівським місцевий на/у Городище-Ко́сівському кличний Городище-Ко́сівське

Без сумніву, на цьому острові, прозваному пізніше Городищем, й стояла наприкінці XVI століття Запорозька Січ. Найславніші для запорожців та Сірка битви з татарами були під Городищем, за 25 верст од Корсуня, та неподалік Умані, де Сірко упень розбив польських спільників.

— Хлопці, ходімо зараз в городище. Ще недавно, беру приклад, село наше, як у вінку, стояло в лісах, а тепер тільки Городище не вирубане та трохи прорідженого береста залишилося. Тоді життя правильно ітиме… Ще на городище підеш? II Нарешті Андрій упросив батька піти в яр, щоб побачити старе Городище.

На Харківське городище прийшла спочатку маленька купка (37 семей) переселенців трошки раніше 1654 р., як се видко з прохання-супліки Бєлгородської Миколаївської церкви попа Івана. Невеличка купка в 37 семей пробувала тут до 1654 р., але велика купа переселенців явилася на Харківське городище у 1654 р.

У тi часи, про якi йде мова, тут, на високiй кручi, недалеко вiд землянки Анта, ще стояло – впритул одним боком до лiсу, а другим до Днiпра – городище, на валах якого пращури роду не раз сходились з ворогами, через що рови й пiски навкруг засiянi були стрiлами, людськими кiстьми, черепаям.

З роханського люду її ніхто не бачив – усі ховалися по своїх кутках, не наважуючись висунутися, поки не зійде сонце та безстрашні, божевільні прибульці не залишать городище Дунхарран. На Городище їхав лише Теоден з почтом. Тут і знаходилось городище Дунхарран – витвір рук племені, давно поглинутого потоком часу.