Результати пошуку слова: Дмитрово

Стрічались біля хутора в Дмитровому садку з старими-престарими яблунями, посадженими ще Тимофійовим дідом. На Дмитровому весіллі якось без слів відчув, що дівчина хоч і сторониться, та вже не цурається його. довго не випускав Дмитрової руки.— Ну, не треба, дорогий… Не Крамовий нашою долею править.

Лише третього надвечір’я я здибав на роздоріжжі цілу ватагу жінок, молодих і старих, котрі поверталися з поля додому, вони мені й оповіли, що це місце називається «Дмитровою покутою», що їхній краянин Дмитро Гараздюк ціле життя будував на своєму полі оцю церковцю: возив фірою каміння, мурував грубі стіни, кував двері й грати.

— прокушеного Дмитрового підгорля, лиш то було в устах, а це в цілому єстві, й таке невтоленне, що заступало собою геть чисто все — вся її дотеперішня сила, скупчившись, обернулася…

Коли сірник розгорається, я освітлюю Андрійка так, що все його личко здається мені дуже подібним до Дмитрового, навіть ніс не качиний, а круглий, припухлий на кінчику.