Skip to content І дочечка у їх росла, Уже чимала піднялась; І генерал її посватав, Бо страх хорошая була, А генерал був страх багатий, От і талан господь послав На вбогий хутір, ублагали Царя небесного! …
Зо мною, слухай же, остались Данило, чура мій, та я, Та Пріся, дочечка моя! 