Результати пошуку слова: Дурнісінько

Дурнісінько сердишся! – Ви, Лідіє Андріянівно, дурнісінько жалкуєте, що в вас мало роботи. І знов минає день, і знов я знаю й почуваю, що він дурнісінько пропадає, а я все домую і мої сили дармують. – Заберемо й Ліду з собою, щоб не сиділа дурно на селі та не нудила світом дурнісінько.

– Дяки дурнісінько їздитимуть до мене. – Ти дурнісінько на мене сердишся. Але як батюшка спав трохи не до обіда, а матушка до півдня, то наймити вештались по дворі, одмикували од роботи, все длялись дурнички, а воли дурнісінько стояли в загороді.

Але матушка дурнісінько гукала: ні Оришка, ні Мотря не входили. Артемій дурнісінько витратив так багато палу.

Задрала кирпу передо мною, та дурнісінько!» – Ви дурнісінько топчете стежку до Сані.

Отож мусить відсидіти цілих шість місяців, і то за-дурнісінько, ні за що.

Сердиться, грима, часом налаєть кого дурнісінько, покине усе, побрів у хату; у хаті сумує, розгорне книгу – і нічого не прочита.

Теодозя догадалась, що, й справді, плоха надія на пана, і наважилась поїхати сама до міста, щоб не загаяти дурнісінько часу.

Ти, Гризельдо, дурнісінько сердишся на мене.