Результати пошуку слова: Дячиха

Люди аж розляглися кругом, а стара дячиха на лицi мiнилася та очима, як вiдьма, водила. – гримнула дячиха. Дячиха аж запiнилася i, розпихаючи людей, помчалася у кухню. – гукнула дячиха, смикнувши його ззаду за косу. – уколола дячиха, сверкнувши злими очима. сказала дячиха. Дячиха завела "Удiвоньки"; крамариха – &

Коли ж дячиха покликала його обідати, то я, з нудьги, став і собі лежучи поспівувати; а далі, далі, прийшовши в пасію, виспівував своїм голосом найважчі штучки. Дячиха, жінка пана Книшевського, брала гору над чоловіком своїм, дарма що він усе запевняв і доводив, ніби їй голова.

…дяки п’яні, А найбільше Симеон – обаче, Од горілки нічого не баче, Й на криласі не вміє співати, І псалтиря забув читати, Тільки й вміє школярам субітки давати, Днесь дячиха раз йому голову мила, А, ізмивши, світло погасила… Як же вріже їх на сім слові пан Симеон різкою, що з дому приніс; та як пожене їх нею до школи, а сам, поганяючи…

Дячиха господарювала і всьому лад давала” (Марко Вовчок).

Все-таки буде Ганя пані, а не дячиха.

За жида вбрався один академіст, а за другу жидівку – одна приїжджа дячиха.