Результати пошуку слова: Жаль

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

непідроблений жаль пом’якшив суворі риси впертого обличчя. … І чогось йому стало жаль. … Страху не було, а тоскний жаль чогось, що ніколи не прийде, охопив усе його напівживе тіло. … Він навіть не подумав, що це був жаль непрожитих років, тих років, які оселились у найкращих його сподіванках, а наяву ще не приходили.

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

(“Не жаль на злого, коло його…”) … Недоля не бачить, з ким їй жартувати, А люде хоч бачать, та людям не жаль: “Нехай,- кажуть,- гине ледача дитина, Коли не зуміла себе шанувать”. … Пішла б же я утопилась – Жаль душу згубити. … Отут, отут позавчора Перед жидом гнувся, А сьогодні… та й жаль стало, Що лихо минуло.

ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу

Posted on by / 0 Comment

– Ваш чоловік покохав іншу… Що ж, таке, на жаль, буває. … – Ми, на жаль, не знаємо природи цього феномена, тому й лізуть нам у голову всілякі думки про містику. … –  Жаль… Кроки вчувалися ніби з-за стіни. … –  Але в добі, на жаль, лише двадцять чотири години, і ні хвилини більше. 

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

Posted on by / 0 Comment

 На жаль, крім чаю, нічим вас пригостити. … –  Жаль. … –  На жаль, її нема. … На жаль, він нічого не знав про такого художника. … Жаль тільки, що він сформулював такі мляві висновки. … „Ну що ж, жаль!” – … Жаль тільки, що все швидко минулося. … У цих словах учувався жаль, і Канае мимохіть засміявся.

Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея

Posted on by / 0 Comment

— На жаль, мені вже час іти, Безіле, — … Хоч як жаль, але це так: Геній живе довше від Краси. … — Хоч ти й дуже наполягаєш, Безіле, але, на жаль, я таки мушу йти. … — Який жаль! … — Який жаль! … Який живий жаль, що така врода приречена загинути!… … — О, і не одну, на жаль! … — На жаль, це не Гаррі, містере Ґрей, —

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

– кликав, а відтак обвів велику, ясну світлицю грімким голосом, мов заржавілою срібною стяжкою, що аж світло задрижало… Шалений жаль обхопив його. … Несамовита відвага незвичайної хвилі і жаль. … Її поважне смагляве лице неначе о одну відтінь поблідло, а в очах горів невгасаючий жаль… Нараз прокинулася.

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

Я й не оглядався на салю; я не просив у людей помочі, я вірив у їхню підтримку; я споглядав на Ступу, і мені було його жаль; він ціпенів посеред сцени, заклавши по-наполеонівському руки на грудях; кулаків його не було видно; але минали довгі хвилини, саля за моєю спиною німувала…

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Відвела погляд від того щоденного краєвиду, щось зазвучало в ній: мелодія якась призабута чи жаль. … Здавалося, він сам пасся цілий день, як і його кози, і набралося в нього того ж таки соку, яким багате все живе біля широкого вогнища заходу; може, тому, коли відкинувся на спинку лозового крісла, тихий жаль поплив йому із серця.

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Posted on by / 0 Comment

Жаль ваги не має — Най ся Грицуньо у двох не кохає! … Заразом видобувся тяжкий стогін болю і жаль з її молодих грудей… а далі вмовкла, затулюючи болісно очі, з яких спливали гарячі сльози. … І знов жаль… Мов ніжна бджілка жалілася, дрижала. … Се справді голос гірської трембіти, яка щось заповідає сумно і протяжно, мов виразний жаль.

ЛЕМ Станіслав – Кіберіада

Posted on by / 0 Comment

Одначе на думку про те, що має оце йти й накласти життям у незнаних краях, що перетвориться в якійсь калюжі на іржу, його пойняв невимовний жаль, залізні ноги підігнулися під ним, і він тут-таки вернувся додому, від сорому й розпуки плачучи топазовими слізьми, бо ж був багатий, мав душу повну скарбів.