Результати пошуку слова: Журливо-поважний
Ольга Кобилянська – Земля
– Сава…- сказав він протяжне й журливо.- Сава вже не Михайло! … – відповіла Докія, а потім повторила журливо:-Чому має ще й він іти? … В таких хвилях бував такий поважний, що слухачі, сміючись на ціле горло, ставали в слідуючих хвилях зовсім поважні і самі попадали в захват його одушевлення. … – обізвалася вона наново журливо.
УКРАЇНКА Леся – Лісова пісня
Л i с о в и к (малий, бородатий дiдок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбраннi барви кори, у волохатiй шапцi з куницi) Чого тобi? … Така, здається, й я була торiк, але тепер менi чомусь те прикро… Як добре зважити, то я у лiсi зовсiм самотня… (Журливо задумується), Л у к а ш А твоя верба?