Результати пошуку слова: Журливо-поважний

– Сава…- сказав він протяжне й журливо.- Сава вже не Михайло! – відповіла Докія, а потім повторила журливо:-Чому має ще й він іти? В таких хвилях бував такий поважний, що слухачі, сміючись на ціле горло, ставали в слідуючих хвилях зовсім поважні і самі попадали в захват його одушевлення. – обізвалася вона наново журливо.

відповів журливо. — Поважний який твір? Він був поважний і глибокий, мов той інструмент з своїми струнами. Тут мусить поважний мужчина щось тривкіше мати.

– журливо промовив Федiр. Переплакавши, Загнибiдиха знову начала гiрко-журливо: – журливо одказала Одарка, сiдаючи на полу й пiдпираючи рукою щоку. Все це давало ознаку, що приїжджий не простий собi чоловiк, а заможний i поважний хазяїн.

Л i с о в и к (малий, бородатий дiдок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбраннi барви кори, у волохатiй шапцi з куницi) Чого тобi? Така, здається, й я була торiк, але тепер менi чомусь те прикро… Як добре зважити, то я у лiсi зовсiм самотня… (Журливо задумується), Л у к а ш А твоя верба?

Зареготавсь навіть завжди поважний писар. – якимсь смутним голосом заговорила Ватя, і в її голосі почулася жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості.

Поважний чорний хрестик позначав мiсце, де акуратний маленький силует нарештi лiг на панель. З тiєю журливою усмiшкою, яка з’явилась у неї на личку вiд надлишку алкоголю, вона познайомила…

Поважний вигляд воротаря і надзвичайна охайність подвір’я викликали його захоплення. Макіавеллі Поважний чоловік продовжував свою промову. Він надав розмові журливо філософського характеру.

журливо похитала головою, задумалась і по-жіночому підперла рукою щоку. Журливо, неначе журавлі, курликали колеса, та на серці Соломії було прозоро і легко. Потім з натугою, опираючись на манюні рожеві ручки, підводиться і такий поважний, ну прямо тобі невеличкий дядько, прямує в її обійми.

Дуже гнівається на доньку, а, значить, і на мене ще більше, її папаша – поважний, із добрим таки пузцем, мадяр – голова всього Дуначебу. В нїч Різдвяну З вами всіма я журливо зідхну, –