ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment Тіпалися йому губи, якби міг, потяв би князя мечем, певно, все в ньому двиготіло, все пливло перед очима, металися сюди й туди вогні свічок, не було в них звичної золотистості – була темна кривавість, чорва задимленість, мовби палилися на тому вогні всі надії Коснятинові.
