Результати пошуку слова: Звідкіль
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
– То я тоді скажу їм: ідіть собі к бісовому батькові туди, звідкіль прийшли! … Ватя й сама здивувалась, звідкіль злинула на неї сьогодні така поезія, неначе вона натрапила на якісь чари там, де їх передніше й не постерігала; і вона сама не постерігала, звідкіль узялися, звідкіля полились на неї ті чари.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Розкішні кучері позад голови заметлялись, неначе на їх дмухнув звідкільсь вітер. … – Звідкіль це на тебе найшла така охота до добродіяння? … Він сам здивувався, звідкіль це на його найшла така поезія, налетіли такі мрії, приємні та веселі. … То була б і летіла в далекий край, а це звідкільсь і сльози?
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Його прадід не був приходько з Польщі, ні приблуда на Україні звідкільсь. … Мати не вдержала сліз, як молоді стали на килим і почали бити поклони, їй здалось, що дочка вже ступила на хистку кладку, звідкіль от-от посунеться в шум. … Вони ненароком заглянули і в молочну хату, звідкіль лилась пісня та весела розмова.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем
тихо обізвалась Мурашкова і не пішла, а побігла на доріжку скверу на прогалини, звідкіль було видно людей. … Я вгадую, звідкіль виходе усе лихо проти неї й проти мене: це діло Фесенкове, – … Усі неначе звідкільсь ждали одповіді, а одповідь не надходила. … Це мені дивно… Звідкіль це така напасть на мене?