Skip to content Мандрівникові очі, тріумфуючи, бачили лише, як чвиркнула на всі боки кров, заливаючи біле, і ще бачили (коротка блискавична мить), як тая людина вистрибнула з розколини, струнка, в чуднім одягу звіролова, простоволоса, і кинулась до нього… Це останнє, що його погляд встиг побачити. Мирко не боявся їх, хоч знав з оповідей старших, що ці чудні маленькі створіннячка, які вміли міняти барву, прикидатися кущем, розсипатися лісовою ягодою, чи вклякати грибами, могли, розгнівавшись, причавити звіролова чи дереворуба важенним стовбуром старої сосни, або ж затиснути в буреломі, чи втопити в баговинні. 