Результати пошуку слова: Зоряний

Небосяжний вибух розтрощив палац і металеве м’ясиво Архіторія, і така була сила вибуху, що шістсот відірваних тиранових рук полетіло аж у міжзоряний простір. Через деякий час зоряний корабель привіз уночі величезні ящики. Третій, Протезій Конструктор, після тривалої подорожі крізь міжзоряний морок дістався аж до країни альгонців.

Олег Романчук Зоряний кристал У романі сучасного молодого українського письменника-фантаста висвітлюються важливі філософські проблеми – про місце людини у Всесвіті, про тісний зв’язок між процесами, що відбуваються на Землі і в глибинах космосу, показано роль пізнання.

зоряний глобус! — Покажи, Сашуню, дядькові свій зоряний глобус, — — Не зоряний глобус, — Буде тут сьогодні співу та гуку допізна, до того зеніту південної ночі, коли весь небозвід невагомо й могутньо вигнеться над морем і степом, від краю до краю заясніє величезний зоряний атлас курсантського неба, —

Зоряний корабель скидався на допотопне чудовисько із шістьма ногами-дюзами по вершинах правильного многокутника – силового блоку. Я прочитав: «Зоряний вітер близько. Пекельний жар розсіяв пару в атмосфері, а зоряний вітер гнав її помалу геть від планети. І зоряний пил.

Тут він відкрив для себе одне з найпотужніших джерел радості і внутрішнього відпруження; від часів його невситимих вправ на клавесині й клавікордах з Карло Ферромонте ніщо так не відсвіжувало його, не давало йому такої втіхи, сили і щастя, так не утверджувало його в житті, як ці перші вторгнення в зоряний світ Гри в бісер.

зі́рний – прикметник (зоряний) відмінок однина множина чол.

Я певен – мине небагато років, і сотні повітряних кораблів краятимуть зоряний простір. І посилати їх із швидкістю світла на півроку в міжзоряний простір. Вони відлетіли у зоряний простір. Голубуваті, як хвости комет, промені прожекторів, що обмахували зоряний небозвід, забігали і освітили стороннє тіло.

Вони все нижче падали в чорну прірву, назад у трясовину суворих початків життя, змагаючися сліпо, як зоряний пил у небесах або як атоми, що стикаються, відштовхуються, знов стикаються – і так довіку. Саме під враженням від цих думок він написав статтю «Зоряний пил», де висміював не принципи критики, а принципових критиків.

Зоряний теплий вечір застав їх у чистому полі. Вода тихо колише зоряний посів. Швидко надходив вечір, морозний, зоряний. Беззоряний теплий вечір напував мертві вулиці пахощами яблуневого цвіту, а їй здається, що то не яблуні стоять, а білі вінки, приготовлені на могилки.