Результати пошуку слова: Йно

йно1 – прислiвник (тільки, лише) незмінювана словникова одиниця

Але між козацькими старшинами було таких більше, і Павлові Кандибі не віднімало це слави, бо були й такі, що хоч пристали до гетьмана, то в останній момент зрадили і перейшли до москалів та причинилися до погребання самостійності України на довгий час. Вмираючи, лишив синові велике майно, і більш нічого.

Навпаки вона була своїм положенням вдоволена, молилась за свого покійного мужа, що спромігся для неї сей домик купити, та придбав для неї власний куток на старість. Його батько здобувши знатне майно привязував до нього велику вагу. А тут у Підміської не то великого, та навіть звичайного у тих часах посагу не можна було надіятися.

Попрохаю Романка, вів мені прокаже…" І так притьмом забаглося Семенові вчитися, що бідний хлопець не міг дочекати, аж сонечко закотиться за обрій, і погнав товар з поля раніше, ніж звичайно. Світ усе однаковий, то йно люди такі настали… Що брат, що жид – одна ціна!..

шептав стиха, спокiйно майстер, – Чоловiк, що сорок лiт блукався по безлюдних пустинях та бурливих морях, нинi перший раз побачився близьким супокiйного пристанiвку. Пташина лежала спокiйно на холоднiм смертельнiм ложi з золота i срiбла, тiльки головку звернула догори, до неба, до своєї ясної, чистої вiтчини, –

На його синюватих, голодних губах грає запобіглива і в той же час вибачлива посмішка старого ідейного інтеліґента. Видатки, звичайно, на мій кошт, їхати, як-мога, швидче. Побачивши мене, вона спокійно пускає книгу на коліна й питає: — А звичайно, звичайно. А третє, що я надзвичайно сильна натура.

— Ой, вибачте мені, добрі люди,— виправдувався Степан,— це я не можу ні заснути, ні влежати спокійно, хоч каменем голову прикладай. Та не мав спокійного сну. Як ми йно стрінулись, тут і кинули один на одного оком, ми зараз пізналися, як два лисі коні. Та ба, у "ві-зирці" було вставлене скло, а щойно за ним засувка.

йому здавалося, що сей вуж колись ожие i принесе йому щось незвичайного – велике щастя або велике горе. по кiлька сварливих, лiнивих i до крайностi нехлюйних жидiвок, а кругом кождої роїлося, пищало та верещало бодай по п’ятеро дробини-жиденят. Ей,тофайнотак жити, – Але при всiм тiм земля була якась не така, як звичайно.

В Ленінграді ви входите в трамвай, чи в тролейбус, чи в автобус спокійно, чинно, благородно, і коли вам треба пройти вперед, вам дадуть дорогу та ввічливо ще й скажуть: – відповідає спокійно професор. Звичайно, пам’ятаю… – Ну, як звичайно, – Нічого подібного: все чинно, все благородно, весело, спокійно, інтелігентно.

Носився гарно, говорив добре кількома мовами, ходив у чистій сорочці, в шовковій ярмурці, носив коротенькі пейсики, а для своїх гостей був незвичайно чемний. У звичайні дні була коршма звичайно пуста, бо в німецькому селі не було пяниць, котрі з коршми не вилазять. Так звичайно говорив Тучко, коли був на підпитку.