Результати пошуку слова: Кив

Отож кивнув нам, щоб наздоганяли його. … Та ще й кивнув зневажливо, звисока, як переможець. … І рука, що кивала нам з віконечка, раптом зникла, бо "Карл" прийняв виклик і наздоганяв. … Ми наївно і запитливо дивилися на незнайомця за кермом, ніби хотіли дізнатися, чого це він нам кивав.

Вона лише мовчки кивнула, ледь переводячи подих від хвилювання. … я кивнув угору, – … – Аґатіяр кивнув убік великого стереоекрана в протилежній стіні вітальні. … Я ствердно кивнув: – … ствердно кивнув Магдев. … кивнув я. … Адмірал коротко кивнув, влаштувався в кріслі за центральним пультом і став віддавати якісь накази.

кив1 – іменник чоловічого роду (кивок) відмінок однина множина називний кив ки́ви родовий ки́ву ки́вів давальний ки́ву ки́вам знахідний кив ки́ви орудний ки́вом ки́вами місцевий на/у ки́ві на/у ки́вах кличний ки́ве* ки́ви*

множина називний Ки́ва Ки́ви родовий Ки́ви Кив давальний Ки́ві Ки́вам знахідний Ки́ву Кив орудний Ки́вою Ки́вами місцевий при Ки́ві при Ки́вах кличний Ки́во, Ки́ва Ки́ви

кива́вся, кива́всь кива́лися, кива́лись жін. … кива́лася, кива́лась сер. … кива́лося, кива́лось Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник кива́вшись

кива́в кива́ли жін. … кива́ла сер. … кива́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник кива́вши

киво́к – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний киво́к кивки́ родовий кивка́ кивкі́в давальний кивку́, кивко́ві кивка́м знахідний киво́к кивки́ орудний кивко́м кивка́ми місцевий на/у кивку́, кивко́ві на/у кивка́х кличний кивку́* кивки́*

Стен кивнув їм у відповідь і сказав: – … Іштван згідно кивнув: – … кивнув Стен. … Іштван з розумінням кивнув: – … кивнув Іштван. … кивнула Маріка. … кивнула Маріка. … Той кивком подякував і зробив невеликий ковток. … Сер Генрі схвально кивнув: – … втомлено кивнув він. … Здавалося, Стоїчков чекав цього і з готовністю кивнув, пропонуючи йому висловитися.

кивну́ти – дієслово доконаного виду Інфінітив кивну́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа кивні́мо, кивні́м 2 особа кивни́ кивні́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа кивну́ кивнемо́, кивне́м 2 особа кивне́ш кивнете́ 3 особа кивне́ кивну́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р. … кивну́в кивну́ли жін.р.

Іветта Андріївна раптом так упевнено кивнула, що слова зайві. … Кивнула. … Вона завмерла, безпорадно кивнула. … Узяла себе в руки, спокійно кивнула: —  … Платон слухняно кивнув, поплентався до материної спальні. … Кивнув на нове, ще в целофані, ліжечко для немовляти, завалене пакунками З пелюшками-памперсами.