Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment – потвердила вона лакомо. … А їло ще так лакомо, двадцять чотири години по тім, от що!
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала» Posted on by / 0 Comment Він притягає її лакомо до своїх грудей і притискає її тут так щиро і з такою силою, як, здається, ніколи досі.
Осип Назарук – Роксоляна Posted on by / 0 Comment А татаре лакомо заїдали падлину і ковбаси з кінської крові та муки[1].
Ольга Кобилянська – Через кладку Posted on by / 0 Comment впевняла живо Нестора, що сидів, задуманий, на великому камені, наглядаючи вогонь, і дивився мовчки, як червоне полум’я пожирало лакомо одну галузку за другою.
