НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Уся мова його була якась туга, цупка, лемехувата. … Раз зимою, якось при обіді, згадав Ясь, що не зробив візита одному економові, якомусь Лемішковському, про котрого йому усе торочив та нагадував Хоцінський, й не так про його, як про його сім'ю. … Перша світлиця Лемішковського своєю бідністю нагадала Ясеві його передніше життя.