Результати пошуку слова: Мовби
Олесь Гончар – Твоя зоря
Додому поверталися збуджені, а подеколи навітб із здобиччю, дівчата, розшарілі від полум’я та переживань, приносили руді грудомахи сплавленого цукру, що, в камінь поскипавшись, був для них мовби дарунком від своїх-під тих безстрашних за-дніпровських соколів! … Близькі й далекі вогні волають мовби ні до кого.
Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
Вона мовби народжена була для гри, і та гра полягала ось у чому: щоразу новий супутник і жоден наступний супутник не повинен бути схожий на попереднього. … Не розумію вас,- зміряв він мене з ніг до голови з таким виглядом, мовби збирався зацідити в вухо. … – спитала вона, мовби вгадавши, що я про неї подумав.
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій
«Гондвана» мовби принатурювалася до океану. … Мовби тільки так і можна було збагнути його вдачу, вивідати ще одну таїну. … І мовби розтануло. … Мовби легкою заметіллю обвіяло корабель. … На її обличчі мовби блукала усмішка. … – Усе пов’язане, збігається… Адже і кораблі, і плавучі хмарочоси – це мовби велетенський ковчег.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
У цьому невеликому образі, в його чорноті, в нахмуреності забрудненій мовби таїлася наша осторога та оберега. … Він сам чомусь боявся нашої школярської любові й нікого не допускав до себе близько; він мовби замикався на ключ, а ми не вміли постукати в його двері. … — перепитала враз, мовби це було тепер дуже важливе.