Результати пошуку слова: Нарікати
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон
Самі судіте, чи є в мене причина плакати й нарікати, послухайте, яку наругу вчинив мені сьогодні ще до утрені святої той ваш приятель, той нечистий диявол із пекла родом. … Як почула те дівчина, стала нарікати, що Бог не послав їй смерті; збентежена й засоромлена, не знаючи, що їй діяти, сіла коло човна та й заплакала.
Стендаль – Червоне і чорне
На щастя, маленькі ножиці з англійської сталі зламалися і пані де Реналь почала нарікати, що Жюльєн не встиг їх спіймати. … Мерові заздрили, ліберали мали підстави нарікати на нього; але, зрештою, він усе-таки був дворянин, народжений, щоб панувати, тим часом як пан Вально дістав від батька не більше шестисот ліврів ренти.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
На себе будуть колись нарікати. … Мабуть, не слід у наш час обурюватися і нарікати, впадаючи в жалюгідне становище людей, які жебрають співчуття, однак ту досконалу механіку бою я не забуду до кінця своїх днів. … Ліпше не відраджувати, бо нарікатиме до смерті. … А галичанам залишалося нарікати на самих себе.
Ольга Кобилянська – Земля
Вона засвітила світло, почала нарікати, а притім нишпорила по всіх полицях, щоб зібрати щось доброго для свойого любчика. … Знали лиш нарікати та плакати, знали лиш тужити та прикликувати до себе, а як уже дістали між себе… кинулося нещастя на нього… і – мають тепер… Свічки заглядають йому тепер в лице.