КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment І, наче знаючи се, вогонь вивсь гордо своїм гадючим тілом та дихав усе новими клубами диму… Чотири сильних вівчарки, поклавши в траву свої кожухи, дивились задумливо в гори, готові в одну хвилину скочить на ноги, показать зуби та наїжити шерсть.
