ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment І він вирішив не ставити чола тому вітрові, який рівно і потужно віяв від школи, а завернув до Антонихи, хоч спати було ще далеко не час. … І спускалася з неба, ніби розріджений морок, тиха туга, яка невіть чому заснітила дякову душу, бо щось йому почало маритися, щось увижатися.
ВОВЧОК Марко – Сестра Posted on by / 0 Comment Який же то коваль Лящ? … От поглянь, який господь вечір дав! … – Та там якийсь чоловік, такий чорнявий, високий, і молодиця гарна, і діточки з ними. … Так повелось тепер, що аби на передніх колесах добре, а на задніх і невіть-що!..
