Результати пошуку слова: Нявка

Наталія Корніївна була з тих, що при чужих людях нявкають, а в себе вдома гавкають. В гостях вона як розмовляла, то ніби нявкала, як кішечка, тихо, солодко, облесливо, неначе хотіла сказать: «Дивіться, мов, яка я свята та божа!» Вдома вона кричала й репетувала на всю пельку: там вона забувала, що вона свята та божа.

–  Ой пам’ятаю, Марічко, й повік не забуду… Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. –  Нявка.

І тут раптом почулося жалібне нявкання, що лунало згори. Нявкало! Удвох нявкати?… Ні!

Кіт терся головою об Пітерову щоку, лизав йому підборіддя, тицяв – за малим не буцав – головою в шию і весь час муркотів так, що я ще зроду й не чув: не знаючи, як дати вихід своїм почуттям, він водночас і муркотів, і нявкав. Але він був такий кволий і так жалібно нявкав, що Пітер знову взяв його на руки.

Дуже жалібно нявкало, то я його й той… Живе горнеться до живого… – Гістіей також зненавидів чарівного птаха, який нявкав голосом переляканого кота.

3-межи усілякої гуцульської сили нявка вирізнялася особливою одухотвореністю, потягом до людини, вродою і вірністю одному.

– Хіба не можна висловити відтінок думки зайвим словом замість завивання, зойку чи нявкання? заперечила Тівіса, яка за висловом командира віртуозно «нявкала». –