Skip to content
Тут, на півдорозі від Томів до трахілських руїн, він відчув таку нехіть до всього, що колись його хвилювало й зрештою погнало з Рима в ці гори, аж, здавалося, вже зробився наче той камінь, на який він саме сперся,- сірий, байдужий, німотний, полишений на поталу ерозійним силам та часові.
