Результати пошуку слова: Опісля

Андрусь випорожнив шкляночку і подякував, а опісля вклонився шляхті і вийшов. Бо то так: перша Анна має вже трийцять не цілих, опісля була Зоська, потому було ще троє, шо повмирали. Тачинський,— але з оже-ненням йому би ще підождати, а опісля то моя Зоська ще більше відцвите.

Щойно тепер пригадала собі, як опісля, коли вже Стефан старався о її руку, мати противилася тому. І пригадалися їй казки з діточих літ про те, як страшні смоки й потвори поривають дівиць і забирають зі собою, яких опісля освободжують відважні лицарі. Опісля виходять з намету і стають перед вікнами султана.

Опісля хотіли городки підпалити. Коли вже почували себе певними, почали вчити того самого й інших хлопців, і опісля Тарас наважився заговорити про це з отаманом Журавлем. Тарас насилу переконав старого, що до такого мусить кожний звикнути і навчитися, а опісля будуть обережніші.

Відтак, коли слаба сторона змоглась та стала збагачуватись більшими наслідками, коли показалось, що великі причини спроваджують і великі події… тоді й настало… та про се вже опісля… Пан Ляуфлер був жонатий і мав чотири доньки й одного сина. Певно, “не таким славним, яким уже став опісля.

Опісля, розправившись з духовним отцем, брався розглядати якісь сільські події, які, на його погляд, були варті уваги. і начебто про це доброчинне діло записано у старих діарушах, а опісля… опісля когось ти зрадив, щось запродав, когось зрікся і врешті, каючись, упав від гусарської шаблі в полі під Берестечком.

На кого ж опісля пани будуть полювати, як ти, хлопе, всі олені вистріляєш? А опісля хай би було, що хоче. Це лише перша ніч така, опісля привикнеш, і буде тобі добре, як волові у стайні. Ті, що остались, взялися за мітли і стали замітати казню, а опісля коридор. Опісля скликали тих, що мали йти на роботу, і посортували в партії.

Посторонні люде, що чули його голос, намовляли його, щоби посвятився виключно співові, пішов на науку до доброго вчителя, опісля вступив до опери. З малку держав його батько гостро, так само опісля, врешті батько був гостем дома, усе їздив за ділом по Галичині. Опісля вона відхилила потихоньки двері кімнати і заглянула туди.

Конюхи на стаєнному дворі приймають кращий овес і зсипають його в свої засіки; клопочуться, щоб привезли сіна з кращого стіжка й скидують його на стайню, щоб усе те дати панським коням, як приїдуть гості, аби люди опісля не гудили господарів: такі, мовляв, хазяї, що про коней і не потурбувалися.

Там була уся його думка; усе, що було у нього на душі, усе можна було бачити… Що таке – ми будемо знати опісля, а Олексій не дуже в його очі заглядав, він би і не розібрав нічого, хоч би і подивився в них; він, було, тільки дивується, чого Семен Іванович так задумався, та і собі замовчить, щоб не мішати йому об чім там думати.