Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment — наче з дня на день працював над нею невидимий маляр різьбяр: почорніли й взялися саєтовим полиском брови, станула з лиця, як сніг по весні, дітвацька пухнявість — прорисувався чисто тобі парсунний лик, хоч на талярах карбуй, —
