Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ Posted on by / 0 Comment Тільки по–дурному мордуєш людей! … Збагнувши, що по–дурному жид не насміє прийти до нього, Дукша звелів допустити його.
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі Posted on by / 0 Comment – Не можу терпіти заяложених і дурнуватих фраз на зразок «подорожую інкогніто», але з дурнями тільки так, по–дурному, й доводиться розмовляти. … Поводивсь я страшенно по–дурному, але ж спробуй не розгубися, коли тебе отак просто в лоба й питають! … А регочу я завжди дуже голосно й по–дурному.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment – по–дурному спитав дяк. … – по–дурному, а може, й мудро запитав дяк. … Але ще з однієї причини призупинився перед порогом прірви, в яку мав і цього разу стрибнути, дяк Григорій Комарницький – він по–дурному злякався.
Анджей Сапковський – Останнє бажання Posted on by / 0 Comment — Не смійся по–дурному. … Як я міг ризикувати так по–дурному?
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини Posted on by / 0 Comment Не треба по–дурному ризикувати – у нас і так клопоту вистачає. … – По–дурному вийшло, – … Треба було людей отак по–дурному не стріляти, а підвести їх під мобілізацію. … Не варто по–дурному сунути голову в зашморг!
На уходах – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment При тім Трохим дивився на нього виряченими очима та так по–дурному всміхався, що справді був схожий на дурнуватого. … Підстароста зміркував, що по–дурному вибалакався і програв справу.
ЛАПІКУРИ Валерій і Наталя – В Багдаді все спокійно Posted on by / 0 Comment Таким настукати – що дурному з гори побігти. … Якби ми по–дурному не знищили картотеку наркоманів… – … Олексо, якби тобі в голову не било, сам знаєш, що, ти би не підставлявся по–дурному, ані кулям, ані начальству. … – Товаришу генерал, мені затямити – що дурному з гори побігти.
Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський Posted on by / 0 Comment Хоч, на пашу думку, я і подурному кажу, та почуваю, що лучче мати одну невістку, котра б і нам допомогла держати їх у руках, ніж сотню чортзнаяких – тьху!» – … Іди ж, душко, та не гай часу подурному».