Пожарина Posted on by / 0 Comment пожари́на – іменник жіночого роду (пожарище) відмінок однина множина називний пожари́на пожари́ни родовий пожари́ни пожари́н давальний пожари́ні пожари́нам знахідний пожари́ну пожари́ни орудний пожари́ною пожари́нами місцевий на/у пожари́ні на/у пожари́нах кличний пожари́но* пожари́ни*
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР Posted on by / 0 Comment А німчики пожарище Й сирот розділили. … А Максим на пожарище Та на попелище Подивився. … Сім літ Сокира божа ліс стинала, І пожарище не вгасало. … Довго воно зеленіло, Поки люди з поля Пожарище не пустили Та не запалили Села того зеленого.
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment Небом пропливали тривожні хмари з заходу, з німецької сторони, і тягло трупом і пожарищем. … Вона стояла біла, під зоряним зимовим небом, неначе вві сні, а довкола диміло, попеліючи, пожарище. … — сказала Орлючиха й махнула рукою на пожарище.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment Я запитував маму, чому опер так ненавидить книжки, мама затуляли мені рота й затуляли долонями мені очі, а я із затуленими очима бачив пожарище на вчителевому подвір'ї, що ярилося, як свіжа велика рана.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Трохи заспокоївшись, хотіла бігти на пожарище, але Докія не пустила: — … Хай не добром, а пожарищем злидні огріють руки! … Сумовито було дивитись на спустошене, витолочене, покручене вітром і негодою привілля, що курилось на сонці, мов пожарище.
Семен Скляренко – Святослав Posted on by / 0 Comment Князь Святослав засмучений їхав по Горi – й тут пожарище, скрiзь руїни, попiд стiнами могили й могили. … Тiльки ж Малушi було важче, нiж їм, бо коли людина приходить на пожарище, вона може потужити й сльозами вгамувати свiй бiль, над зруйнованим своїм гнiздом пташка може закричати, поквилити…
Тарас Григорович Шевченко – Княгиня Posted on by / 0 Comment Заплакала я, грішна, дивлячись на це пожарище!
МИРНИЙ Панас – Голодна воля Posted on by / 0 Comment Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя, його вогонь немилосердно жре-поїдає, що стріне в дорозі… Ось ясно-ясно запалала нова будівля, –
КОСТЕНКО Ліна – Берестечко Posted on by / 0 Comment Та я ж без тебе тут лишився як пожарище на снігу!..
